Jesus

І хто напо́їть, як у́чня, кого з мали́х цих бодай ку́хлем водиці холодної, поправді кажу́ вам, — той не згубить нагоро́ди своєї“.

І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

Прочувши ж Іван у в'язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,

щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:

І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“

Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́?

По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.

Бо це ж той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготує!“

Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!

До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.

Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“

Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.

Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!

Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!

Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.

Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“

Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.

А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!