Від Матвія 26:42-53
42
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
50
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
Settings