Людське вміння добувати скарби землі

1

Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,

2

залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.

3

Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:

4

ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.

5

Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,

6

місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.

7

Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,

8

не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.

9

Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,

10

пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11

Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.