Йов20

Цофар докоряє Йову й проголошує цей принцип

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Use ← → arrow keys to navigate