1 до Тимофія2

Настанови про спільну молитву

Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, блага́ння, проха́ння, подяки за всіх людей,

за царі́в та за всіх, хто при вла́ді, щоб могли ми прова́дити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.

Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,

що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізна́ння пра́вди.

Один бо є Бог, і один Посере́дник між Богом та людьми́, — люди́на Христос Ісус,

що дав Само́го Себе на ви́куп за всіх. Таке було свідо́цтво ча́су свого,

на що я поста́влений був за проповідника та за апо́стола, — правду кажу́, не обманюю, — за вчителя поганів у вірі та в правді.

Отож, хо́чу я, щоб му́жі чинили моли́тви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву.

Так само й жінки́, — у скромнім убра́нні, з соромли́вістю та неви́нністю, — нехай прикрашають себе не плеті́нням воло́сся, не кошто́вними ша́тами,

але добрими вчинками, як то ли́чить жінка́м, що присвячуються на побожність.

Нехай жінка навчається мо́вчки в повній покорі.

А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовча́нні.

Ада́м бо був створений перше, а Єва потому.

І Ада́м не був зве́дений, але, зведена бувши, жінка попала в пере́ступ.

Та спасеться вона діторо́дженням, якщо пробува́тиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

Use ← → arrow keys to navigate