Біблійні вірші про Vineyard

та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“