Біблійні вірші про The, Are Compared To Wicked

А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!

Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!

„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“

Many bulls have compassed me: strong bulls of Bashan have beset me round.

Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

I have seen the wicked in great power, and spreading himself like a green bay tree.

Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!

бо ось причаї́лись на душу мою, на мене збираються сильні, — не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

Господи Савао́те, — блаже́нна люди́на, що на Тебе наді́ється!

¶ When the wicked spring as the grass, and when all the workers of iniquity do flourish; it is that they shall be destroyed for ever:

They that make them are like unto them; so is every one that trusteth in them.

Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!

Thou puttest away all the wicked of the earth like dross: therefore I love thy testimonies.

Як буря, яка пронесе́ться, то й гине безбожний, а праведний має дові́чну осно́ву.

Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.

Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —

Бо станете ви, як той дуб, що листя всиха́є йому́, і як сад, що не має води.

І різати буде право́руч, та бу́де голодний, і же́ртиме зліва, але не наси́титься, кожен же́ртиме тіло раме́на свого́:

ти ж від гро́бу свого відки́нений геть, мов галу́зка бридка́, ото́чений вбитими та мечем переши́тими, що до гро́бу між камінь спуска́ються, як пото́птаний труп.

Отож, Господь Бог допоможе Мені, — хто ж отой, що призна́є Мене винува́тим? Вони всі розпаду́ться, немов та одежа, — їх міль пожере́!