Біблійні вірші про Rehoboam: Invaded by king of Egypt and despoiled

І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шуша́к, єгипетський цар, на Єрусалим.

І позабирав він скарби́ Господнього дому та скарби дому царе́вого, — і все забрав. І забрав він усі золоті щити́, що Соломон поробив був.

А цар Рехав'а́м поробив замість них мідяні́ щити, і віддав їх на руки провідників бігуні́в, що стерегли́ вхід до царсько́го дому.

І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, бігуни́ носили їх, а потім вертали їх до комори бігунів.

І сталося, як зміцніло Рехав'амове царство й став він си́льний, то покинув він, і ввесь Ізраїль із ним, Господнього Зако́на.

І сталося п'ятого року царя Рехав'ама, пішов Шішак, єгипетський цар, на Єрусали́м, — бо вони спроневі́рилися Господе́ві, —

з тисячею й двомаста́ми колесни́ць та з шістдесятьма́ тисячами верхівці́в: і не було числа для наро́ду, що прийшов із ним з Єгипту, — ливіянам, суккійянам та кушанам.

І здобув він тверди́нні міста, що в Юді, і прийшов аж до Єрусали́му.

А пророк Шемая прийшов до Рехав'ама та Юдиних зверхників, що зібралися до Єрусалиму, утікаючи перед Шішаком, та й сказав до них: „Так сказав Госпо́дь: Ви залишили Мене, а тому Я залишив вас і видав у Шішакову руку“!

І впокори́лися Ізраїлеві зверхники та цар і сказали: „Справедливий Господь!“

А коли Господь побачив, що вони впокори́лися, то було Господнє слово до Шемаї, говорячи: „Упокори́лися вони, — не нищитиму їх, але́ дам їм трохи людей на порятунок, і не виллється гнів Мій на Єрусали́м через Шішака.

Бо вони стануть йому за рабів, та й пізнають тоді службу Мені та службу царствам зе́мним“.

І вийшов Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, і забрав ска́рби Господнього дому та ска́рби дому царе́вого, — і все позабирав. І забрав він золоті щити́, що Соломон поробив був.

А цар Рехав'ам поробив замість них мідяні щити́, і склав їх на руки зверхника сторожі́в, що стерегли́ вхід до царсько́го дому.

І бувало, як тільки цар ішов до Господнього дому, прихо́дили бігуни́, та й носили їх, а потім вертали їх до комори бігуні́в.

А коли він впокори́вся, то відвернувся від нього Господній гнів, і не знищив його аж до вигу́блення. Та й у Юдеї були ще справи добрі.