Біблійні вірші про Industry

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

Ледача рука до убо́зтва веде, рука ж роботя́ща збагачує.

Хто літом збирає — син мудрий, хто ж дрімає в жнива́ — син безпутній.

До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,

і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.

мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;

борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;

паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!

Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.

Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.