Біблійні вірші про Formalism

Ото, полюбив єси правду в глиби́нах, і в таємних реча́х виявляєш премудрість мені.

Очи́сти ісо́пом мене, — і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу.

Дай почути мені втіху й радість, — і раді́тимуть кості, що Ти покруши́в.

Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззако́ння мої позагла́джуй.

Серце чисте створи мені, Боже, і трива́лого духа в моєму нутрі́ віднови́.

Не відки́нь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.

Верни мені радість спасі́ння Твого́, і зла́гідним духом підтримай мене.

Я буду навча́ти беззако́нців доріг Твоїх, — і наве́рнуться грішні до Те́бе.

For thou desirest not sacrifice; else would I give it: thou delightest not in burnt offering.

The sacrifices of God are a broken spirit: a broken and a contrite heart, O God, thou wilt not despise.

¶ I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.

This also shall please the LORD better than an ox or bullock that hath horns and hoofs.

на́що Мені многота́ ваших же́ртов? говорить Господь. Наси́тився Я цілопа́леннями баранів і жиром ситих теля́т, а крови биків та овець і козлів не жада́ю!

Як прихо́дите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топта́ли подві́р'я Мої?

Не прино́сьте ви більше марно́тного да́ру, ваше кадило — оги́да для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скли́кання зборів, — не можу знести́ Я марно́ти цієї!

Новомісяччя ваші й усі ваші свя́та — ненави́дить душа Моя їх: вони стали Мені тягаре́м, — Я зму́чений зно́сити їх.

Коли ж руки свої простяга́єте, Я мру́жу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примно́жуєте, Я не слухаю вас, — ваші руки напо́внені кро́в'ю.

І промовив Господь: За те, що наро́д цей уста́ми своїми набли́жується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене — заучена заповідь лю́дська,

тому Я ось ізно́ву предивне вчиню́ з цим наро́дом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.

Горе тим, що гли́боко за́дум ховають від Господа, і чиняться в те́мряві їхні діла, і що говорять вони: „Хто нас бачить, і хто про нас знає?“

О, ваша фальшивосте! Чи ганча́р уважається рівним до глини? Чи зро́блене скаже про майстра свого: „Він мене не зробив“, а твір про свого творця́ говоритиме: „Він не розуміє цього“?

Знена́видів Я, обри́див Собі ваші свята, і не нюхаю же́ртов ваших зборів.

І коли принесе́те Мені цілопа́лення та хлібні же́ртви свої, Я Собі не вподо́баю їх, а на мирні жертви ваші із ситих барані́в — не погля́ну.

Усунь же від Мене пісе́нь своїх гук, і не почую Я ро́коту гу́сел твоїх,

„З чим піду́ перед Господа, схилю́сь перед Богом Високо́сти? Чи піду́ перед Нього з цілопа́леннями, з річними телятами?