Біблійні вірші про Dishonesty

„Накажи Ааронові та синам його, повіда́ючи: Оце зако́н цілопа́лення: Воно приноситься на о́гнищі своїм на жертівнику ці́лу ніч аж до ра́нку, а огонь жертівника горітиме на ньому.

І надіне священик льняну́ свою шату, і льняне спіднє зодягне на тіло своє, і збере по́піл, що на нього огонь спалить цілопалення на жертівнику, та й покладе його при жертівнику.

І зді́йме він шати свої, і зодя́гне одіж іншу, та й винесе попіл поза та́бір до чистого місця.

А огонь на жертівнику горітиме на ньому, не погасне, а священик пали́тиме на ньому дро́ва щора́нку, і кластиме на нього цілопалення, і палитиме на ньому лій мирних жертов.

Огонь за́вжди горітиме на жертівнику, не погасне.

А оце зако́н про хлібну жертву: Ааронові сини принесуть її перед лице Господнє до пе́реду жертівника.

Не будете чинити кривди в суді́, у мірі, у вазі́ та в мірі рідини́.

Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна, гін вірний буде в вас. Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського кра́ю!

Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного ка́меня до ваги́, великого й мало́го,

не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи́, великої й мало́ї.

Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа́ буде в тебе повна й справедлива, щоб продо́вжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

Бо огида перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість.

Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,

займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.

вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.

Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,

мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.

Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.

Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.

Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!

Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,

не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.

Ось собі ви наді́єтеся на слова неправдиві, які не допомо́жуть: