God

His enemies will I clothe with shame: but upon himself shall his crown flourish.

Нехай поблагосло́вить тебе із Сіону Госпо́дь, що вчини́в небо й землю!

Хваліте Господнє Ім'я́, хваліте, Господні раби,

що стоїте́ в домі Господньому, на подві́р'ях дому нашого Бога!

Хваліть Господа, — бо добрий Госпо́дь, співайте Іме́нню Його, — бо приємне воно,

Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!

Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя!

Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя!

Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!

Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!

Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!

Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!

рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя!

Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя!

і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя!

Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя!

і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя!

і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя!

Над рі́чками Вавило́нськими, — там ми сиділи та й плакали, коли зга́дували про Сіо́на!

На ве́рбах у ньому повісили ми свої а́рфи,

спі́ву бо пісні від нас там жада́ли були́ понево́лювачі наші, а весе́лощів — наші мучи́телі: „Заспівайте но нам із Сіонських пісе́нь!“

Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця́?

Якщо́ я забу́ду за тебе, о Єрусалиме, — хай забуде за мене прави́ця моя!

Нехай мій язик до мого піднебі́ння прили́пне, якщо́ я не бу́ду тебе пам'ята́ти, якщо́ не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою́!..

Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“