God

Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,

голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.

І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.

Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!

Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,

Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,

і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!