God

I said, O my God, take me not away in the midst of my days: thy years are throughout all generations.

Of old hast thou laid the foundation of the earth: and the heavens are the work of thy hands.

They shall perish, but thou shalt endure: yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:

But thou art the same, and thy years shall have no end.

The children of thy servants shall continue, and their seed shall be established before thee.

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!

Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.

безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —

від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —

виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.

Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.

напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.

Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.

Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.

Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,

що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.

Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.

і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.

Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —

рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.

Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.

Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!

Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!

Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!

Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!