God

Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий!

Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! Се́ла.

Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!

У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!

¶ To the chief Musician, to Jeduthun, A Psalm of David. Truly my soul waiteth upon God: from him cometh my salvation.

Боже — Ти Бог мій, я шукаю від ра́ння Тебе, душа моя пра́гне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пусте́льній і ви́мученій без води.

Так я буду в житті своїм благословля́ти Тебе, ради Йме́ння Твого́ буду руки свої підіймати !

Наси́чується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста́ мої хвалять губа́ми співни́ми.

Як згадаю Тебе на посте́лі своїй, розмишля́ю про Тебе в сторо́жах нічни́х:

що став Ти на поміч для мене, в тіні́ ж Твоїх крил я співатиму!

нехай помордо́вані бу́дуть мече́м, бодай стали шака́лам пожи́вою!

А цар звесели́ться у Бозі, буде хва́лений кожен, хто йому присягає, будуть бо за́мкнені уста лжемо́вцям!

¶ A Psalm of David, when he was in the wilderness of Judah. O God, thou art my God; early will I seek thee: my soul thirsteth for thee, my flesh longeth for thee in a dry and thirsty land, where no water is;

Вислухай, Боже, мій голос, як ска́ржуся я, від стра́ху ворожого душу мою хорони!

Заховай мене від потає́много збору злочинців, від крику сваві́льців,

які нагостри́ли свого язика́, як меча, натягнули стрілу́ свою словом гірки́м,

щоб таємно стріляти в невинного, — вони нагло стріля́тимуть в нього, і не бу́дуть боятись!

У злій справі зміцня́ють себе, змовля́ються па́стки таємно розста́вити, кажуть: „Хто бу́де їх бачити?“

Вони кривди ховають. Загинемо, як за́дум їхній спо́вниться, бо нутро́ чоловіка та серце — глибоке!

Але́ вчинить Бог, що стріла́ на них стрі́лить, — і на́гло пора́нені будуть,

І праведний Господом бу́де раді́ти, і буде вдава́тись до Нього, і бу́дуть похва́лені всі простосе́рді!

Уся земле, — покли́куйте Богові:

що гори ставиш Своєю силою, підпере́заний міццю,

І будуть боятись озна́к Твоїх ме́шканці кі́нців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід пора́нку й де вечір.

Ти відві́дуєш землю та по́їш її, Ти збагачуєш щедро її, — по́вний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, — бо Ти так пригото́вив її!