God
Вірші, що згадують God
¶ A Psalm of David. Give unto the LORD, O ye mighty, give unto the LORD glory and strength.
Буду Тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини́ мене ви́тяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!
Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, — і мене вздорови́в Ти.
Господи, вивів Ти душу мою із шео́лу, — Ти мене оживи́в, щоб в могилу не схо́дити мені!
Співайте Господе́ві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!
А я говорив був у ми́рі своєму: „Я не захита́юсь навіки“!
Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі́ моїх сил. Як лице Своє Ти захова́в, то збенте́жився я.
До Тебе я кличу, о Господи, і блага́ю я Господа:
„Яка ко́ристь із кро́ви моєї, коли́ я до гро́бу зійду́? Чи хвалити Тебе буде по́рох? Чи він ви́явить правду Твою?
Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, бу́дь мені помічнико́м!“
¶ A Psalm and Song at the dedication of the house of David. I will extol thee, O LORD; for thou hast lifted me up, and hast not made my foes to rejoice over me.
На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
Блаже́нний, кому подаро́ваний зло́чин, кому гріх закрито,
блаженна люди́на, що Госпо́дь їй гріха́ не залічить, що нема в її дусі лука́вства!
Коли я мовчав, спорохня́віли кості мої в цілоде́нному зо́йку моєму,
бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжи́ть, і воло́га моя обернулась на літню посу́ху! Се́ла.