TRV
До римлян 8:18-30
18
Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
19
Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,
20
бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
21
що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22
Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.
23
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24
Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?
25
А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
26
Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.
27
А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
28
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
29
Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.
30
А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.
Settings