Майбутня слава та надія творіння

18

Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

19

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

20

бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

21

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22

Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

23

Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

24

Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?

25

А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26

Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.

27

А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options