Від Луки 1:52-76
52
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
55
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
56
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
67
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
70
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
71
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
Settings