Біблійні вірші про Temptation: Resistance to temptation

І сталося по тих пригодах, і звела́ свої очі на Йосипа жінка пана його. І сказала вона: „Ляж зо мною!“

А він відмовився, і сказав до жінки пана свого: „Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку.

Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хібащо тебе, — бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?“

І сталося, що вона день-у-день говорила Йо́сипові, а він не слухав її, щоб лягти при ній і бути з нею.

І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?