Біблійні вірші про Seals

А він відказав: „Яка та застава, що дам я тобі?“ Та сказала: „Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй“. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.

Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: „Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому“. І сказала: „Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?“

І сказав фараон Йо́сипові: „Дивись, — я поставив тебе над усім краєм єгипетським“.

І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йо́сипову, і зодягнув його в одежу віссо́нну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.

Роботою різьбаря́ каменя, різьбою печатки вирізьбиш на тих обох каменях імена Ізраїлевих синів; оточені золотими гні́здами зробиш їх.

Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

І понаписувала вона листи́ в імені Ахава, і позапеча́тувала їх його печа́ткою, та й порозсилала ті листи до старши́х та до вельмо́жних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.

And because of all this we make a sure covenant, and write it; and our princes, Levites, and priests, seal unto it.

Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печа́тки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.

І були́ покликані царські́ писарі́ першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Га́ман до царськи́х сатра́пів та до намі́сників, що були над кожною окру́гою, і до князі́в кожного наро́ду, до кожної окру́ги письмо́м його, і до кожного наро́ду мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припеча́тано було́ царськи́м пе́рснем.

А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших оча́х, в імені царя́, і припеча́тайте царськи́м пе́рснем, бо листа́, що був написаний в імені царя та був припеча́таний царськи́м пе́рснем, не можна відмінити“.

Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!

„Замкне́ний садок — то сестриця моя, наречена моя — замкне́ний садок, джерело́ запеча́тане.

„Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на раме́но своє, бо сильна любов, як смерть, за́здрощі неперемо́жні, немов той шео́л, — його жар — жар огню, воно по́лум'я Господа!

Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я , син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́!

І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла.

І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою.

І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого.

І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.

І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“

Тоді цар звелів, і привели́ Даниїла, та й кинули до ле́в'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: „Твій Бог, що ти Йому служиш, Він за́вжди врятує тебе!“

А ти, Даниїле, заховай ці слова́, і запечатай цю книгу аж до ча́су кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмно́житься знання́“.

Того дня, — говорить Госпо́дь Савао́т, — візьму́ Я тебе, Зорова́велю, сину Шеалтіїлів, Мій ра́бе, — говорить Господь, — і покладу́ тебе, немов ту печа́тку, бо Я тебе вибрав, говорить Госпо́дь Савао́т“.