Skip to content

Біблійні вірші про Feasts

30 віршів · 3 аспектів

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. А ті відказали: „Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, — поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою,

  2. що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!“

  3. І він учинив для них гостину, — і вони їли й пили.

  4. Цар Валтаса́р спра́вив велике прийняття́ для тисячі своїх вельмо́ж, і на оча́х тієї тисячі пив вино.

  5. Коли вино опанувало розум, Валтаса́р наказав прине́сти золотий та срібний по́суд, який виніс був його батько Навуходоно́сор із храму, що в Єрусалимі, щоб із нього пили́ цар та вельможі його, його жінки́ та його нало́жниці.

  6. Тоді прине́сли золотий по́суд, що винесли з храму божого дому, що в Єрусалимі, і пили́ з них цар та вельмо́жі його, жінки́ його та його нало́жниці.

  7. Пили́ вони вино й сла́вили богі́в золотих та срібних, мідяни́х, залізних, дерев'я́них та камі́нних.

  8. А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

  9. „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

  10. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

  11. Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

  12. Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

  13. А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

  14. І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

  15. Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

  16. Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

  17. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

  18. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

  19. та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

  20. Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

  21. Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

  22. Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

  23. І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

  24. І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

  25. А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“