Біблійні вірші про Adultery

Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,