Перейти до вмісту

God

11,427 віршів · 2 членів родини

Вірші, що згадують God

Фільтрувати за книгою
  1. Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!

  2. Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!

  3. Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.

  4. Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.

  5. Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!

  6. Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.

  7. Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!

  8. Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!

  9. Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

  10. бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,

  11. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!

  12. Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

  13. Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

  14. Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

  15. Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

  16. уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

  17. Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

  18. Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

  19. Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

  20. Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

  21. Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

  22. Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

  23. Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

  24. Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

  25. Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!