God
Вірші, що згадують God
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!