Приповісті про нерозумного та безумство

1

Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.

2

Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.

3

Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.

4

Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.

5

Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.

6

Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.

7

Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.

8

Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.

9

Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.

10

Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.

11

Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.

12

Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.