TRV
Від Луки 22:40-53
40
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“] .
48
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Settings