Дисципліна страждання

27

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29

хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30

хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31

Бо Господь не наві́ки ж покине!

32

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34

Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35

щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36

щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37

Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.