Неминуча доля безбожних

17

Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18

про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19

їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20

Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21

Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22

Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23

Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24

Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25

бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26

проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27

Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28

і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29

Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30

Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31

Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32

вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33

Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34

бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35

він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.