Йов13

Йов відкидає пораду своїх друзів

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!

Use ← → arrow keys to navigate