Skip to content

Біблійні вірші про Words

22 віршів · 17 аспектів

Ключові біблійні вірші

  1. „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?

  2. Let the words of my mouth, and the meditation of my heart, be acceptable in thy sight, O LORD, my strength, and my redeemer.

  3. The words of his mouth were smoother than butter, but war was in his heart: his words were softer than oil, yet were they drawn swords.

  4. ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

  5. Не бракує гріха в многомо́вності, а хто стримує губи свої, той розумний.

  6. Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре!

  7. Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.

  8. Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.

  9. Чи бачив люди́ну, квапли́ву в словах своїх? — Більша надія глупце́ві, ніж їй!

  10. Коли зробиш обі́тницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподо́бання до нерозумних, а що́ ти обі́туєш, спо́вни!

  11. Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:

  12. поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.

  13. Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?

  14. Господь Бог Мені дав мову впра́вну, щоб уміти зміцни́ти словом зму́ченого, Він щоранку пробу́джує, збу́джує ву́хо Мені, щоб слухати, мов учні.

  15. Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

  16. Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.

  17. бо такі не служать Господеві нашому Ісусу Христу, але власному череву; вони добрими та гарними словами зво́дять серця простодушних.

  18. Так і ви, коли мовою не подасте́ зрозумілого слова, — як пізнати, що́ кажете? Ви говоритимете на вітер!

  19. Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!

  20. що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити.

  21. Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не спереча́лись словами, бо ніна́що воно, хіба слухача́м на руїну.

  22. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.