Біблійні вірші про Prophets

І повино́сиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх оча́х, а ти ви́йдеш увечорі на їхніх оча́х, як виходять вигна́нці.

На їхніх оча́х пробий собі дірку в стіні, і повино́сиш нею.

На їхніх оча́х на раме́ні повино́сиш, винесеш поте́мки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе зна́ком для Ізраїлевого дому“.

І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повино́сив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, по́темки повиносив, — на рамені носив на їхніх оча́х.

„Сину лю́дський, загадай зага́дку, і склади при́тчу Ізраїлевому домові,

та й скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел великокри́лий, з широко розго́рненими кри́лами, повний різнокольоро́вого пі́р'я, прилеті́в до Ливану, і взяв верхові́ття ке́дру.

Чубка́ галу́зок його обірвав, і приніс його до купецького кра́ю, у місті гандлярі́в покла́в його.

І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінне́вого поля, узяв і засади́в його над великими во́дами, немо́в ту вербу́.

І воно виросло, і стало гілля́стим виноградом, низькоро́слим, що оберта́в свої галу́зки до нього, а його корі́ння були під ним. І стало воно виноградом, і ви́гнало ві́ття, і пустило галу́зки.

Та був ще один великий орел, великокри́лий та густопе́рий. І ось той виноград витягнув пожадли́во своє корі́ння на нього, і свої галу́зки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядо́к свого заса́дження.

Він був поса́джений на доброму полі при великих во́дах, щоб пустив галу́зки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.

Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведе́ться йому? Чи не ви́рвуть коріння його, і не позрива́ють пло́ду його, так що він засо́хне? Усе зелене галу́ззя його посо́хне, і не треба великого раме́на та числе́нного наро́ду, щоб вирвати його з його корі́ння.

І ось хоч він заса́джений, — чи поведе́ться йому? Чи всиха́ючи, не всо́хне він, як тільки доторкне́ться його схі́дній вітер? Він усо́хне на грядка́х, де поса́джений“.

І було́ мені слово Господнє таке:

„Сину лю́дський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву.

А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

„Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.