Біблійні вірші про Meteorology and Celestial Phenomena

І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.

Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.

Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.

Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,

східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...

Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.

Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,

коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,

тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

Бо стягає Він краплі води, і доще́м вони падають з хмари Його,

що хмари спускають його, і спада́ють дощем на багато людей.

Також хто зрозуміє розтя́гнення хмари, грім намету Його?

Отож, розтягає Він світло Своє над Собою і мо́рську глибі́нь закриває,

бо ними Він судить наро́ди, багато поживи дає.

Він тримає в руках Своїх бли́скавку, і керує її проти цілі.

Її гу́ркіт звіщає про неї, і при́хід її відчуває й худо́ба.

До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.