Біблійні вірші про Diseases

І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, по́сланий від Господа.

І сказали раби Саула до нього: „Оце злий дух від Бога нападає на тебе.

Нехай скаже пан наш, — раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гу́слах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, — і буде тобі добре“.

І росло те дитя. А одно́го ра́зу вийшло воно до свого́ ба́тька до женці́в.

І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“ А той сказав слузі: „Занеси́ його до його матері!“

І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полу́дня, та й померло...

Тими днями смертельно захворі́в був Єзекія. І прийшов до нього Іса́я, Амо́сів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не ви́дужаєш“.

А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:

„О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та ці́лим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх“. І заплакав Єзекія ревним плаче́м.

І прийшов до нього лист від пророка Іллі такого змісту: „Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами Аси, Юдиного царя,

а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелю́бниками Юду та ме́шканців Єрусалиму, як чинив перелю́бниками дім Ахавів, а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав,

то ось ударить Господь великою пора́зою в народі твоїм, і в синах твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму.

А ти бу́деш у великих хворобах, у хворобі нутра́ свого́, аж вийдуть ну́трощі твої через довгочасну хворобу“.

I збудив Господь на Єгорама духа филисти́млян та арабів, що при етіо́пах .

І вийшли вони на Юду, і ввірвалися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знахо́дився в царсько́му домі, а також синів його та жіно́к його. І не позоста́лося в нього сина, окрім Єгоахаза, наймолодшого з синів його.

А по всьому тому вдарив його Госпо́дь у ну́трощах його невиду́жною хворобою.

І сталося по певному ча́сі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його ну́трощі від хвороби його, і він помер у тяжки́х бо́лях. А народ його не зробив для нього спа́лення па́хощів, як робили спа́лення батькам його.

І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.

А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.

І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“

А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“ При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.