Біблійні вірші про Deacon

Тими ж днями, як учнів намно́жилось, зачали́ нарікати на євреїв огре́чені, що в щоденному служі́нні їхні вдовиці зане́дбані.

Тоді ті Дванадцять покликали багатьо́х учнів та й сказали: „Нам не ли́чить покинути Боже Слово, і служити при стола́х.

Отож, браття, ви́глядіть із-поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, — їх поставимо на службу оцю.

А ми перебува́тимемо за́вжди в молитві та в служі́нні слову“.

І всім лю́дям сподо́балося оце слово, і обрали Степа́на, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Про́хора та Никано́ра, і Ти́мона та Парме́на, і нововірця Миколу з Антіохії, —

їх поставили перед апо́столів, і, помолившись, вони руки поклали на них.

Так само диякони́ мають бути поважні, не двомовці, не багато відда́ні вину, не соромнозахла́нні,

такі, що мають таємни́цю віри при чистім сумлінні.

Отже, і вони нехай перш випробо́вуються, а потому хай служать, якщо бу́дуть бездога́нні.

Так само жінки́ нехай будуть поважні, не обмовли́ві, тверезі та вірні в усьому.

Диякони́ мусять бути мужі однієї дружи́ни, що добре рядя́ть дітьми́ й своїми домами.

Бо хто добре виконує службу, той до́брий ступі́нь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса.