God

Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?