Псалми 88:39-52
39
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
40
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
41
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
42
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
43
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
44
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
45
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
46
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.
47
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
48
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
49
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.
50
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
51
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
52
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
Settings