Українська

Псалми 88

Обітниця славити Божу вірність 1–5

1
Навчальна пісня Ета́на езрахе́янина.
2
Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід!
3
Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“.
4
„Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві:
5
Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла.

Незрівнянна сила Творця 6–19

6
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих,
7
бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
8
Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє!
9
Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм!
10
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш.
11
Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів.
12
Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив!
13
Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє.
14
Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя!
15
Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують!
16
Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
17
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю,
18
бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься,
19
бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого!

Переповідь Давидового заповіту 20–38

20
Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду:
21
знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою,
22
щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́!
23
Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати,
24
— його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників!
25
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, —
26
і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його.
27
Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“
28
Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів.
29
Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний,
30
і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба!
31
Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх,
32
коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх,
33
тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння!
34
А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності,
35
не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́!
36
Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові:
37
повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце,
38
як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла.

Скарга: Бог відкинув Свого помазанця 39–46

39
А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, —
40
Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́,
41
всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну!
42
Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем.
43
Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив,
44
і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його.
45
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
46
скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла.

Благання: згадай Свої давні обітниці 47–53

47
Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
48
Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́?
49
Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла.
50
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
51
Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів,
52
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять!
53
Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь!

Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання