Приповісті 6:1-19 (Ohienko)

1

Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4

не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5

рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14

в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15

тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

Приповісті 6:1-19