До филип'ян 2:1-14
1
Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2
то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3
Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4
Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5
Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6
Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7
але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10
щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11
і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12
Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13
Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14
Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
Settings