TRV
Від Луки 22:39-48
39
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“] .
48
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Settings