TRV
Від Луки 12:13-34
13
І озвався до Нього один із наро́ду: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спа́дщиною поділився зо мною“.
14
А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“
15
І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“.
16
I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́.
17
І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“
18
І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток.
19
І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“
20
Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“
21
Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“.
22
І промовив Він у́чням Своїм: „Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що́ ви будете їсти, і ні про тіло, — у що́ ви зодя́гнетеся.
23
Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу.
24
Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
25
Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го?
26
Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся?
27
Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
28
І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні!
29
І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться.
30
Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно.
31
Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
32
Не лякайся, черідко мала́, бо сподо́балося Отцю вашому дати вам Царство.
33
Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить.
34
Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
Settings