TRV
Йов 6:1-13
1
А Йов відповів та й сказав:
2
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
Settings