Йов 21:18-33
18
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19
„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання