Псалми137

Скорбота й мовчання у вавилонському полоні

1
Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2
Вклоняюсь до храму святого Твого, і сла́влю Іме́ння Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звели́чив Ти був над усе Своє Йме́ння та слово Своє!
3
Удень, як взива́ю, почуєш мене, підбадьо́рюєш силою душу мою!
4
Усі зе́мні царі прославля́ть Тебе, Господи, бу́дуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

Присяга на вічну вірність Сіонові

5
і бу́дуть співати про Господні доро́ги, бо слава Господня велика,
6
бо високий Госпо́дь, — але бачить низько́го, а гордого Він пізнає́ іздале́ка!

Молитва про помсту та справедливість

7
Якщо серед тісно́ти піду́, — Ти ожи́виш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і прави́ця Твоя допоможе мені, —
8
для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, — чи́нів Своєї руки не полиш!
Use ← → arrow keys to navigate
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options