- English
- King James KJV
- Complete Jewish CJB
- World English WEBM
- Berean Standard BSB
- American Standard ASV
- Geneva GNV
- Young's Literal YLT
- Douay-Rheims DRC
- International
- Shqip ALB
- العربية SVD
- বাংলা BN-IRV
- မြန်မာ Judson
- 简体文 CUV-S
- 繁體中文 CUV-T
- Čeština BKR
- Nederlands STVE
- Français LSG
- Deutsch SCH
- Ελληνικά Vamvas
- ગુજરાતી GU-IRV
- Hausa HCB
- עברית Hebrew
- हिन्दी HCV
- Magyar KAROLI
- Bahasa Indonesia INDO-TB
- Italiano Diodati
- 日本語 Kougo
- 한국어 Korean
- മലയാളം MAL
- मराठी MRCV
- Norsk DNB
- فارسی OPV
- Polski BG
- Português Almeida
- Română Cornilescu
- Русский Synodal
- Español RVG
- Kiswahili Neno
- Svenska SV1917
- Tagalog TAG-ADB
- தமிழ் TCV
- తెలుగు TSA
- ภาษาไทย THAI-KJV
- Українська Ohienko
- Tiếng Việt CADMAN
- Yorùbá YCB
Йов32
Listen to this chapter
0:00
0:00
Друзі перестають говорити
1
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
Єлигу виправдовує своє втручання
6
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Внутрішній примус Єлигу говорити
15
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
Use ← → arrow keys to navigate
Settings
Reading Style
Typeface
Font Size px
Reading Width chars
Options
Study Note