Біблійні вірші про The Emblems of the Holy Spirit

І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,

і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

Тому́ то, як каже Дух Святий: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте,

не робіть затверді́лими ваших серде́ць, як під час наріка́нь, за дня випробо́вування на пустині,

де Мене випробо́вували отці ваші, Мене випробо́вували, і бачили працю Мою сорок років.

Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блу́дять серцем, вони не пізнали доріг Моїх,

тому́ Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого́ відпочинку не вві́йдуть“!