Біблійні вірші про Sorrow: Of Mary and Martha

І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.

Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.

Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“

Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“

Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.

Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“

Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.

І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“

А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.

А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.

Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.

Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“

А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,

і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“

I заплакав Ісус.

А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“

А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“

Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.

Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.

Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“