Біблійні вірші про Seed

І сказав Бог: „Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі“. І сталося так.

І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

І сказав Бог: „Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревни́й, що воно розсіває насіння, — нехай буде на їжу це вам!

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“

І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його.

А коли що впаде з їхнього падла на всяке насіння сівби́, що сіється, — чисте воно.

А коли буде налита вода на насіння, і впаде на нього з їхнього падла, нечисте воно для вас.

Постанов Моїх будете дотримувати. Не зробиш, щоб худоба твоя злучувалася двоїсто. Поля свого не будеш обсівати двоїсто. А одежа двоїста, мішани́на нито́к, не вві́йде на тебе.

а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградинка свого не будеш обтина́ти.

Ювіле́й цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморо́слі коло́сся її, і не будете збирати грон з необрізаних виногра́дин їх,

А коли ви скажете: Що́ бу́демо їсти сьо́мого року, тож не бу́демо сіяти, не бу́демо збирати врожаї свої?

то й Я зроблю́ вам оце: поставлю над вами пере́страх, сухоти й пропасницю, що винищують очі й обезсилюють душу. І ви надаремно сі́ятимете насіння своє, — бо поїдять його вороги ваші.

А всяка десятина з землі, з насіння землі, з пло́ду дерева, — Господе́ві воно, святощі для Господа!

Бо цей край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й полива́єш працею ніг своїх, як горо́д варивни́й.

Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградинка.

Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки ути́скуваний та гно́блений по всі дні.

Багато насіння ви́несеш на поле, та мало збереш, — бо пожере́ його сарана́.

І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані виноградного со́ку, ані оливи, ані по́роду биків твоїх, ані коті́ння ота́ри твоєї, аж поки вигубить тебе.

Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:

блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!

He that goeth forth and weepeth, bearing precious seed, shall doubtless come again with rejoicing, bringing his sheaves with him.

Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.

Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.