Біблійні вірші про Moon

І вчинив Бог оби́два світила великі, — світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.

І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, — усе військо небесне, щоб не був ти зве́дений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім наро́дам під усім небом.

що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зо́рям небесним, чого я не наказав,

із да́ру врожаїв від сонця, і з да́ру рослини від місяців,

Тоді Ісус говорив Господе́ві того дня, коли Господь дав аморе́янина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на оча́х Ізраїля: „Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині!

І сонце затри́малося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам“. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже ці́лий день.

І він поскидав жерці́в, що їх понаставля́ли були Юдині царі, і що вони кадили на па́гірках по Юдиних містах та в око́лицях Єрусалиму, і кадили для Ваала, і для сонця, і для місяця, і для планет, і для всіх небесних світил.

Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зо́рі не ясні!

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.

аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.

Миру бажайте для Єрусалиму: „Нехай бу́дуть безпе́чні, хто любить тебе!“

Пам'ятай же, о Господи, едо́мським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: „Руйнуйте, руйнуйте аж до підва́лин його́!“

Вавилонськая до́чко, що маєш і ти ограбо́вана бути, — блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподі́яла!

Блажен, хто ухо́пить та порозбиває об скелю і твої немовля́та!

аж поки не сте́мніє сонце, і світло, і місяць, і зо́рі, і не ве́рнуться хмари густі́ за доще́м,

Хто це така, що вона виглядає, немов та досві́тня зоря́, прекрасна, як місяць, як сонце — ясна́, як полки́ з прапора́ми — грізна́?“

Бо зо́рі небесні та їхні сузі́р'я не дадуть свого світла, сонце затьми́ться при сході своє́му, а місяць не буде вже ся́яти сві́тлом свої́м.

Місяць тоді засоро́миться та застида́ється сонце, бо Господь Саваот зацарюва́в на Сіонській горі та в Єрусалимі, а перед старі́шими слава Його!

І світло місяця стане, немов світло сонця, світло ж сонця усе́меро буде ясніше, як сімох днів, у той день, як Господь перев'я́же злама́ння народу Свого та заго́їть пора́нення вдару Свого!

Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за ся́йво, бо бу́де тобі вічним світлом Госпо́дь, а твій Бог — за окра́су твою!

Діти дро́ва збирають, а батьки́ розклада́ють огонь, жінки́ ж місять тісто, щоб спекти́ калачі́в тих жерто́вних „небесній цариці“, і ллють литі жертви для інших богі́в, на доса́ду Мені.

і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма́ небесними світилами, яки́х вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверта́лися до них, і що вклоня́лися їм. Не будуть вони зі́брані й не будуть похо́вані, — гноєм стануть вони на поверхні землі!