Біблійні вірші про Hospitality: General references

А коли мешкатиме з тобою прихо́дько в вашім краї, то не будете гноби́ти його.

Як тубілець із вас буде для вас прихо́дько, що мешкає з вами, — і ти будеш любити його, як самого себе, бо прихо́дьки були ви в єгипетськім кра́ї. Я — Господь, Бог ваш!

Він чинить суд сироті та вдові, і любить прихо́дька, щоб дати йому хліба й одежу.

І будете ви любити прихо́дька, бо прихо́дьками були ви самі в єгипетськім кра́ї.

А коли ти скінчи́ш десяти́нити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, прихо́дькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наси́тяться,

то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: „Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та прихо́дькові, сироті та вдові, за всіма́ Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, — я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув.

Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.

Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.

Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:

„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, говорить йому:

„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!

не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,

бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —

той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!

Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'яза́ти кайда́ни безбожности, пу́та ярма́ розв'язати й пустити на волю ути́снених, і всяке ярмо́ розірва́ти?

Чи ж не це, — щоб влама́ти голодному хліба свого́, а вбогих бурла́ків до дому впрова́дити? Що як побачиш наго́го, — щоб вкри́ти його, і не схова́тися від свого рі́дного?

„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.